В попередній частині я багато писав про суспільні визнання молодіжного центру і про його визнання державою. Та щоб це сталося, центри мають приносити результат. Хто каже їм що робити? Хто є замовником послуг і визначає стратегії роботи молодіжних центрів?
Всі потрохи. Громада, яка фінансує центр – дає свої завдання, якщо такі визначила. Молоді люди дають свої запити для центру і «голосують ногами» за його роботу (приходять чи не приходять). А що держава? Який вплив має уряд на роботу конкретного молодіжного центру у місті «Ромашка»? З моїх спостережень – майже ніяких. І я не вважаю, що це вірний шлях. Звичайно, центри мають обслуговувати молодь громади, для якої вони працюють, але чи не можемо ми мати державний інтерес і державну політику для молодіжних центрів, навіть якщо вона рекомендаційна. Можемо і мусимо мати. Особливо у період війни у держави більш ніж потрібно запитів, від громадянської освіти до навчань надання першої медичної допомоги. Нагадую, що молодіжний центр це всього-на-всього інструмент, а не ціль.
Що ж мають робити центри в національному розрізі до 2030 року? Я тут бачу 2 різних блоки:
А. Гасіння пожеж, 🔥 які буквально сталися через російсько-українську війну. Що треба робити молодіжним центрам у воєнний час:
- Психоемоційна підтримка молоді. За багатьма дослідженнями стану молоді ця проблема чи не перша у списку. Молоді люди вже мають травму через війну і свої переживання не вміють проживати. Центри мають мати кваліфікованих психологів для індивідуальної та групової роботи. Таку практику робить благодійний фонд Співдія із центрами, які мають угоди про партнерство.
- Можливість волонтерства для протидії наслідкам війни. Центр має бути легкою точкою входу для молоді, яка хоче допомагати суспільству і країні у період війни. На початку війни дуже багато молоді просто просило дати їм роботу для підтримки військових та цивільних. Зараз мотивації менше, але це не означає, що зовсім немає. Варто шукати практики й підходи.
- Кар’єрне консультування з акцентом на повернення з-за закордону чи втримання молоді, яка має за мету виїхати із країни. Це велике завдання і мабуть, воно потребує національного рівня та серйозних коштів. Та ніхто не забороняє місту «Ромашка» подумати про молодь, яка їх покинула і збирається покинути. Чим і як їх можна затримати? Часто молоді треба бути просто потрібною для початку.
- Навчання цивільного захисту та надання першої медичної допомоги. На початку військових дій таких навчань було маса. Ажіотаж спав та він ніколи не буде залишатися на нулі. Підростають школярі й студенти, неможливо, щоб вже вони всі всього навчилися із даних питань. До цього блоку також можна включити навчання управління дронами тощо.
- Розвиток навичок медіаграмотності та критичного мислення. Це те, що також допомагає нам встояти у війні. Інформація – це зброя свого роду й молоді люди мають вміти користуватися нею, поширювати чи викривати її несправність. Це можуть бути різні програми та медіа школи, де молоді люди можуть «розбирати» роботу ворожої пропаганди й протидіяти їй.
В. Стратегічно, без умови воєнного стану 🛣 центри мають виконувати інші функції причому, бувши гнучкими, змогти повернутися до попередніх послуг. Я навмисно далі буду використовувати слово послуги, адже воно має широке розуміння.
Моя думка, що усі центри мають мати дещо вищу місію, ніж просто послуги, які продиктовані засновником чи молоддю. Якщо подивитися на національний інтерес, то я маю думку, що молодіжні центри мають допомагати «народжувати» цінності. Цінність не можна «прищепити» чи вживити, як ін’єкцію – вона має статися сама собою із вільної рефлексії молодої людини. Вона має народитися із досвіду пережитого у молодіжному центрі. Звичайно, центр має підштовхувати молодь до певного набору цінностей, який варто обговорити на національному рівні. Очевидно, що це мають бути загальнолюдські цінності, цінності активного громадянства тощо. Це складне питання, але якщо звести до простішої мети роботи центрів до 2030 року – це формування свідомих, проактивних громадянина і громадянки для України 2030.
Як це зробити? От декілька типових послуг:
- Організація змістовного дозвілля молоді як на базі молодіжного центру, так і поза ним.Повірте, молоді просто немає де безпечно проводити своє дозвілля. Ми ігноруємо часто це питання, адже плутаємо його із розвагами, але для молоді це досвід соціалізації, досвід спілкування й можливо пошук сприятливого середовища. Маємо виграти конкуренцію у лавочки біля цілодобового магазину.
- Сприяння розвитку м’яких навичок або soft skills. Цей напрям центри часто роблять навіть не знаючи, що вони це роблять. Важливо давати життєві навички у безпечному, передбачуваному середовищі для молоді. Це про спільну роботу, про лідерство, про відповідальність і так далі.
- Інформування молоді. Ви думаєте молоді люди вміють шукати чи управляти інформацією? Гугл вміє – вони ні. Якщо серйозно, то молоді люди мають мати доступ до інформації та її джерел у зручний для них спосіб. Центр має інформувати про питання які мають значення для молоді.
- Консультування молоді з усіх питань що можуть бути корисні молоді. Це може бути й кар’єрне консультування і консультація психолога (а я вважаю, що вони мають бути штатними працівниками центрів). Цікавою може бути зустрічі із юристом чи поліцейським. Молодим людям часом важко або боязко швидко жити дорослим життям, молодіжний центр може допомогти «пірнути у цю річку» з аквалангом.
- Ресурсне забезпечення. Центр має мати достатньо обладнання для проведення різних молодіжних заходів. Він має давати це обладнання для молоді з певною системою відповідальності, адже молодіжні організації чи тусовки просто не мають ресурсів для роботи. Повірте, навіть безплатна оренда проєктора – це вже велика допомога для молоді вашої громади.
Послуг може бути значно більше і центр може бути як шведський стіл – можеш брати що хочеш, але тільки те що варто їсти. Це такий собі конструктор і кожна послуга може бути також підтримана урядом чи відповідними організаціями. Я дуже хочу, щоб центри не були однакові, але вони мають бути схожі. Це має бути одна форма і зрозуміла механіка роботи й щоб прийшовши в один центр з іншого, молода людина отримала таку ж якісну молодіжну послугу. Нас ще чекає питання стандартизації вищезгаданих послуг, але прогнозую, що це буде не швидко.
Щоб підбити підсумки я скажу, що молодіжний центр має допомогти молодій людині стати дорослим. Зайти у доросле життя сильнішим і всіх сенсах цього слова. Це добровільна можливість отримати можливості, знання і світогляд – який буде працювати на щасливе майбутнє як молодої людини, так і Української держави. Повторюся, для української держави зараз важливо, щоб центри формували загальнолюдські цінності, цінності активного громадянства які вже своєю чергою спричинить поведінку – коли молода людина пишається своєю Батьківщиною і робить це практично. Наприклад не дає взяток, бо розуміє, що це руйнує довіру і порядок. Купує українську продукти, бо розуміє, що це інвестиція в нашу економіку. Як то кажуть «цінності мажуться на хліб» і дуже важливо, щоб молода людина могла розуміти наслідки своїх вчинків, щоб діяла свідомо і несла відповідальність.
Центр має бути конструктором із певних послуг, які замовляє молодь, держава і батьки. Він має слугувати вищим цілям і ці цілі мають бути імплементовані командою через молодіжну роботу й різні активності. До 2030 року він має стати осмисленим місцем для кроку вперед.